Ласкаво просимо до Poetree - місця, де поети та любителі поезії зустрічають один одного. Ми дуже старалися зробити сайт, на якому автори могли б з легкістю писати вірші, зберігати їх і ділитися зі своїми читачами. Будь ласка, зареєструйтеся, щоб додати свої вірші на Poetree.
хто без жодної краплі рому
мине поле лісу
де розвітрені дерева
чіпким гіллям беруть
один одного на абордаж
зима м’якшає
і сонце дедалі більше
вганяє у страх пополотнілі сніги
й з грюкотом падають долів
заточки бурульок
мов складається зброя
Починати свій рік, коли сніг розтава,
руйнувати зацьковану свідомість.
Радіти кип’ятку, коли не маєш чим зігрітись.
Заради цього варто жити і вночі молитись.
ми і далі про осінь?
про те як осінні вітри
упирями присмоктуються до шиї
як просвердлюють між лопатками
чорні ходи до серця
Життя - це дивно, не здається?
Що взагалі таке життя?
Звідкіля й куди воно несеться?
Який прокладений у нього шлях?
Життя і смерть - хто все оце придумав?
Можливо, це лише казки?
Де коли і як ми зустрінемось це не важливо
Головне що це станеться що ми з тобою разом
це головне
але навіщо, навіщо ці довгі тернисті шляхи?
на цьому шляху зустрінуться різні люди ти навіть подумаєш що це так і має бути
але з часом ти зрозумієш що твоя людина
В кімнаті, де хіба що бракує фрески з кімнат Геркуланума,
І ваза скляна, мов цілунками сповнене серце твоє,
Водою втамовує спрагу пелюсток розгорнутих орхідей,
А хвилі у зборах завіски неначе волосся
Спадає в кімнаті великим потопом нічним.
вона не пила нічого , окрім його крові
їй не до смаку було вегетаріанство та веганство
лиш карміново - гостре
гаряче
й спокусливе
ароматно - кохане
На сцене Национального академического драматического
театра им. Ивана Франко в Киеве многие годы с неизменным
успехом идёт спектакль «Швейк» по знаменитому роману
Ярослава Гашека.
Немой реквизит
трансформируется в перрон,
місто забудовується так щільно
ніби чинить облаву на вітри
втілює план перехоплення
найменшого протягу
наближається коляда
Розбите серце у грудях,
яке не б'ється вже століття
сьогодні знову дало шанс
почути звук буття.
"Останній шанс", – я так подумав,
бо потонув в його очах
прозорий вітерець
пролітаючи низько над рікою
підмочив у ній зграйки
навислої комашні
сіли батарейки
