Ласкаво просимо до Poetree - місця, де поети та любителі поезії зустрічають один одного. Ми дуже старалися зробити сайт, на якому автори могли б з легкістю писати вірші, зберігати їх і ділитися зі своїми читачами. Будь ласка, зареєструйтеся, щоб додати свої вірші на Poetree.
Потяг завіз нас кудись не туди,
Такі автономні і горді.
Запропонуєш ковтнути води?
Ні, дякую, боляче в горлі.
Дерева великі й малі за вікном
Дім – це для повернення і покидання,
Взаємопорятунку в настрої скрутнім,
Всерозуміючого вчасного мовчання
І сміху щирого й лункого наче грім.
Це дім.
Поміж станцією «Арсенальна»,
Де наліво дорога (якщо йти з метро),
І Печерською Лаврою душеєднальне
Є місце, що зцілює, живить нутро.
Найбільше корисне – у «бабине літо»,
Убив, підняв, ще раз убив,
І так до божевілля знову й знов.
Самообман невинності – аперитив,
А потім реквієм як лейтмотив у кров.
Та він пручається і здушено кричить,
Уже чотири роки разом ви
живете,
Розділяєте і радість, і журбу:
Дві частинки всесвіту далекі,
( Тепла подяка моїм вірним товаришам, або чому я досі "на коні")
Я дякую, що можу тебе мати,
Листво плавуча, трав'янистий чаю,
Себе в похмурих обрисах кімнати
Тобою час від часу зігріваю.
Сіренький шарф обіймами голубить,
Суцільний голод і суцільну ситість
Поєднані в зерно одне бажаю.
Блаженний спокій і свята відкритість.
Я часто думаю про те, чого не маю.
Хвилинний сум і не хвилинну радість
Осінній чай із присмаком жури,
пожовкле листя падає під ноги.
Сховатись хочеться від галасу юрби,
звернути геть з просторої дороги
на стежку вужчу, тиху і сумну,
обрамлену жовтневими квітками,
Ця дрібка днів, цей часу злам
між осені теплом й похмурим листопадом,
лягла під ноги листям Вам,
ізжовклим листям із шкільного саду.
А Ви в цих черевичках, Ви
Я темрявою жадібно уп'юся,
Згорить поволі фосфорична днина.
Як купіль тепла огорне дитину,
Так в тиші ночі мирно розчинюся.
І стегон сяйво з бліддю порцеляни,
Моя малесенька надія
Моя жива, щира душа.
Моя ти віра, що зоріє
Моя розрада вікова.
Чорніє черню по усіх клітинах,
Закривши пори на іржі замок,
І світ і світло відгородить павутина,
Лишивши тільки чорний смог думок.
Довбе киркою у горі печеру,
