Олена Коршун
І все розквітне як природа,
І стане краще ніж було.
В повітрі чується свобода,
Інакше бути не могло.
Цей дощ, ця веселка весняна,
На нашому боці усе,
Я за тебе моя Україна!
Я з тобою країна моя!
Ти відважних людей породила,
Ти більше ніж дім - ти життя!
Ми з тобою все відвоюємо,
Переможемо в цій війні,
Давай не будемо чекати
Коли закінчиться війна
І більше будем цінувати
Всі митті нашого життя.
Давай не будемо чекати,
Коли закінчиться війна,
Я мовчу, як ти мені важливий,
Не кажу, що зараз ти єдиний
З ким душа і серце хоче бути,
І без кого важко вже заснути.
Я мовчу, мовчу, що я кохаю
І чим далі більше я звикаю
"Знов не права!"- мені говориш,
"Не так усе!"- мені доводиш,
Показуєш, як помиляюся,
А я така, я - сперечаюся!!
Чому вважаєш, що все знаєш,
Чому на інших не зважаєш?
І знову чистий аркуш на столі,
Для чого, ну скажи, то все мені?
Нова сторінка і глава життя,
І невідомо де ще буду я!
Питаюсь Бога: "Що там у кінці?"
Ти в моєму серці, ти в моїй душі,
Час з тобою, милий, кращий у житті,
Поглядом хапаю, дихаю, живу,
Дотиком голублю і у очах тону..
І до тіла тіло, музика одна,
І на двох хвилина ніжності сповна.
Забуваю
Тебе чим далі швидше я,
Твій погляд, очі просто я.
Відпускаю
На волю свої почуття ,
Тримайся, не здавайся,
Бо неможливого немає.
Живи, не переймайся,
Все швидкоплинне та минає.
Попри усе вперед йди,
І мрій своїх не позбувайся,
Ніколи
Тебе, мене, нас вже не буде.
Доколе
Це хвилювати мене буде?
Я не загляну в твої знайомі очі
Мою розбиту душу
Заспокій, збери,
Я все забути мушу,
Щоб вперед іти.
Не говори нічого,
Обійми лише,
Огортаючи ніжністю, теплом,
І торкаючись чола чолом,
Забуваєш, відпускаєш все,
Бо зараз є я і ти лише..
І стукіт двох сердець в тишині,
Й обійми й дотики твої,