Артем Лупка
"Уяви, як ти падаєш.
І що ти відчуваєш?
Радість? Біль? Не хотілося б це знати,
Бо мені не треба уявляти.
Уяви кошмар нічний,
Прокинувшись з якого, ти блідий
Просинайтеся! Вставайте!
Шум і гамір всюди.
Революція б'є в вікна,
Люди б'ють у груди.
Долучайтеся усі:
Малі, дорослі та старі.
Немає зла.
Немає вдач.
Тут не забуті горе, плач.
Лиш добросовісний палач
Не може більш голів сікти.
Він зморений.
На коні залізному я скачу
Серед полів пустих.
Грохіт копит його, серця з металу
Ніяк не затих.
З кожним стрибком
З-під ніг земля летить отруйна, мертва.
Він сильний.
Стійкий, але також вразливий.
Готовий боротись до спочину,
Поки не здолає або не загине.
Міцнішає з кожною помилкою,
Але він боїться усякою жилкою.
Зранку дмухнув холод.
Навіяв смуту й голод.
Прокидатися голодним,
Вставши не з тієї ноги,
Завжди неприємно.
Справді складно
