Есті Арцева
Ода Залізниці
Я сідаю з тобою в потяг
Ми в СВ
Я знімаю повільно одяг
З себе
Я б хотіла бути красунею шістнадцятирічною, в яку ти без тями закохаєшся
Твоїм кермом і парасолькою
Твоїм ременем
Твоєї вранішньої кави
першим ковтком
Навіть посудом, що ти миєш
Хотіла купити сукню
білу
Хотіла купити птаха сірого
Залишила поспіхом
Подиху Свого
Слід
Мені не вистачає вітаміну кохання
Не вистачає ліричного героя
фізично
За власним моїм бажанням —
заява
Жінка з вересневим обличчям питає в жінки з обличчям січня:
— Чому я згадую травень, постійно згадую травень?
Чого він мені сниться?
Тому що у травні, дівко, була ти
