Особа Пропаща
Одного дня це все мине
І кров'ю зійдуть грішноріки
Допоки йтимуть за роками літа
Минатиме і біль, і жах мине
Крізь перетворення повіки
Мене супроводять думки
Брудні, гамірні та холодні
Здається, до смерті - три дні
До щастя залишусь голодним
До смерті залишусь ніким
Допоки я буду собою
Вже сотий день як перший день. Ці дні як круговерть
Тьмяніє зір. Сивіє страх. Ховаюся від світу
Сто перша смерть як перша смерть як стомайбутня смерть
Признав поразку. Раз у раз – посіявся по вітру
Повівся як пропащий син загиблого народу
Я знаю, ти десь тут
Десь там, де вітер шепче
Глибоководна путь
Мої спіткання держе
Це справді так, чи може, ні
Не знаю, знать не хочу
Минають у безсонні дні
Осліпли мої очі
Минає у безсмерті день
Гори, гора
Вгорі десь вітер почорнілий
Мого страху невтримна білизна
Гори, гора, допоки є причина
Допоки ти сама гориш. До скону. На горищі
У світі, де горять скрижаліДе покидьки палають у печаліДе думи милосердь і мукСкрипуть, утворюючи звукСкрипуть, утворюючи подих І виринають із глибинНерівномірні вдих та видихІ я в кімнаті цій. Один
Я складаюся з води, смерті та каміння
Проростає у вологому ґрунті скорботне насіння
Оголошення руйнуються й водночас насувають
Бог до диявола сумлінно повертає
Бог до диявола звертається словами
