Софія Афанасьєва
Катування власними думками.
Забагато - це стабільний стан.
Скроні вже розплилися ріками.
Я забула, де знайти стоп кран.
Ця розмова може не відбутись,
Кривими лініями електропередачі
Заплющить очі
Залізний ящик
Сховати, змити
Внтурнечерепные баталии
Догоняют меня по спирали и
Вместо желанного выхода
Нахожу только скомканный вход
Ты рисуешь мне пеплом по талии
самотній плющ на підвіконні
тобі розкаже, що таке зрада
коли сама природа-матір
тобі не рада
14:10
Гори - теж хвилі,
Просто повільні.
Ми за межами світу,
Та чи ми є вільні?
00:50
А мастер слова ненавидит тексты
И это его личностная драма
Заснуть в лесу. Покинувший окрестность
Зализывает городскую травму
Трамвайный путь почти расквасил руки
Твой холод такой отвратительно вязкий
И я задыхаюсь от влажности стен
Я будто босая бегу по Небраске
По стенам из горьких, непрочных систем
Тишина тех пространств меня манит безжально,
Вожу с собой чемодан
Чужих женских вещей
Кому этот смысл дан?
Мне кажется, он ничей.
Свяжу цепочку страстей
Я немов лишилася шкіри
І в мені не лишилось людини
Ти поринув в кишеню за крейдой,
А знайшов врешті решт револьвер
Намалюй ним на стінах узори
Ти на смак - паперовий скотч
Я тобою заклею всі стіни.
Так, в мені не лишилось людини,
Не залишу і тебе в собі.
Я хочу потонути у обіймах,
Захлинутися ніжністю. З тобою
Не маю я підстави для спокою,
Але побачу тебе в своїх снах.
23:05
Ти моя невагомість, ти для мене - поразка
Я з тобою удвох не дійду до кінця
Декоданси натомість проривають свідомість,
Єдина помилка вбиває творця
Синє небо під грунтом, чи грунт поміж неба