Софія Афанасьєва
Наполовину пусте твоє серце
Б'ється, аби зупинити моє.
Музика грає, мені не вдається
Бачити правду, якой вона є.
Біля ріки у одному жакеті.
Гори - теж хвилі,
Просто повільні.
Ми за межами світу,
Та чи ми є вільні?
00:50
Ти не впишешся в мій концепт.
Я забуду твоє ім'я.
Вам для щастя потрібен рецепт,
А мені - моя голова.
Ти не впишешся в мою осінь,
Кривими лініями електропередачі
Заплющить очі
Залізний ящик
Сховати, змити
Бояться - нормально.
Я тоже боюсь.
Ступенек, эмоций и смыслов.
Боюсь, что во мраке до края спущусь,
Боюсь, что сгорю. Что скисну.
самотній плющ на підвіконні
тобі розкаже, що таке зрада
коли сама природа-матір
тобі не рада
14:10
Тело в мясо разрывает.
Все сильнее зуб скрипит.
Что от нас наш мозг скрывает?
Изнутри душа горит.
Все потребности закрыты.
Ти моя невагомість, ти для мене - поразка
Я з тобою удвох не дійду до кінця
Декоданси натомість проривають свідомість,
Єдина помилка вбиває творця
Синє небо під грунтом, чи грунт поміж неба
Проблема.
проблема.
пробел.
поставили крапку
Нам ніколи не вистачить часу.
То ж хапай своє "зараз". Біжи.
Не дивись на вогні уздовж траси
І людей ні про що не проси.
Нам ніколи не вистачить світла,
Вилікувати застуду невиліковну.
Віддати усі плащі, щоб не намочило.
Я тебе сама вибрала, сама полюбила.
Сама тепер
Вивчатиму нову площину.
А мені б зупинити цей внутрішній монолог.
Залишитись у моря, хвилям віддати страхи.
Якщо розглядати змістовність цього життя
То всі ми у ньому, відверто, просто невдахи.
Про беззмістовність казати ще більш беззмістовно,
