Татьяна Юзленко
Весняний ранок сірим був,
Похмурим було небо.
Краплини падали дрібні
На парки і на сквери.
І в цій ранковій метушні
Тепла хотілося мені...
Вечірній присмерк, наче морок опустився,
Замовкли птахи до ранкової зорі,
Мелодія чудна полилася із флейти
Це музикант творить свої пісні.
Чудові звуки линуть із віконця,
Медами розійшлися по землі,
Завирував над містом листопад -
Це за вікном вже розгулялась осінь.
І за собою кличе стежка в сад,
Там світить крізь гілля небесна просинь.
І так затишно, тепло на душі,
У купочці з тобою ми зростали,
Удвох вивчали стежки польові
І вранці на ставок разом тікали,
Ловили рибу, бавились в тіні.
Щасливі безтурботні роки промчали
швидко, наче й не було,
Зима взяла мене в свої обійми,
Заколисали віхоли, немов мале дитя.
Вуаллю з інію, мереживом,
Вся постать загорнулась в забуття.
Поклавши голову на плечі заметілям,
Інеєм білим встелились деревця,
Землю морозець скував.
Скельцем прозорим покрились озерця -
Грудень до нас завітав.
Зірочки ясні вогні запалили,
Місяць шляхи озарив,
Весна сплела вінок із квітів
Перлини-роси розлила,
Туманами вночі м’якими
Вона над річкою лягла.
П’янкі духмяні аромати
Розносять вітри навкруги
Я пам’ятаю руки мами,
Що голку з ниткою ведуть,
І на тканині домотканій
Чарівні квіти постають.
Мережить ненечка сорочку,
Любов свою вплітає у шиття,
Кажуть, на півдні негарна зима:
Снігу, бурульок зовсім нема.
В грудні троянди на клумбах цвітуть,
Листям опалим встелена путь.
Голі дерева без шапок стоять -
Хочеться шарфика їм пов'язать.
До бабусі їду я сніжною порою
Край дороги ліс прослався темною стіною.
Справа сосни височіють, вітер в них блукає.
В білі шуби вбрались хатки і мене вітають.
Із коминів йде димок, стелиться додолу,
А у пічечках вогонь лиже спини дровам.
Хмурый январский денёк
Южные портит картины
Снега нигде не видать
Только унылые спины...
Дождик мелко дрожит,
Путаясь в ветвях осины
Золотом розписав вересень
Коси тендітних беріз,
Пензлем провів по зелені,
І жовтню залишив ескіз.
Миттю художник фарбами