Татьяна Юзленко
Вот первый снег пошёл,
Окутав город спящий.
Во всех домах теперь уютно и тепло.
И даже те, кто в этот час без крова,
На миг одарены теплом.
Средь ночи встанешь ты от шума снега,
Весна сплела вінок із квітів
Перлини-роси розлила,
Туманами вночі м’якими
Вона над річкою лягла.
П’янкі духмяні аромати
Розносять вітри навкруги
Нічка настала, свято прийшло,
Місяць на небі світить давно.
Стишилась річка, стишився гай,
Йде до маляток Святий Миколай.
Придністровські діти
Зимоньку чекають,
В вікна виглядають.
Вже готові санки
І натерті лижі,
Повіяв вітер по діброві,
Сніжинки з неба вже летять,
І ми чекаємо сьогодні
Чарівних новорічних свят.
Ми сподіваємось на чудо,
Застучала осень в двери
Шумными дождями,
Залетела в окна с неба
Буйными ветрами.
Над крыльцом кряхтит рябина-
Седые туманы леса обвивают,
Осень шагает по нашей земле,
Птицы на юг уж давно улетают,
Тихо исчезнут в белеющей мгле.
Шепотом нежным нас роща встречает,
Тихо листочки на землю летят.
До бабусі їду я сніжною порою
Край дороги ліс прослався темною стіною.
Справа сосни височіють, вітер в них блукає.
В білі шуби вбрались хатки і мене вітають.
Із коминів йде димок, стелиться додолу,
А у пічечках вогонь лиже спини дровам.
А за вікном чудовий день зими…
Не причаїлась, і не спить природа.
Промінням сонця радує мене
Дністровської землі чудна погода.
Для когось сірість, мла, туман
Осінній дощик проситься в шибки,
Сумуючи, стоїть він на порозі.
Мов сирота, глядить в моє вікно,
Чекаючи притулку на підлозі.
Він плаче дрібно і тремтить в пітьмі
Ніхто його не хоче прихистити,
Я у мами рання пташка
З сонцем прокидаюсь,
До роботи на леваді
Залюбки збираюсь.
Там морквицю прополола,
Привітав нас дощем вересень
Відірвався від гілки і вниз
Листям жовтим палким радісним
Полетів дивним танцем униз.
А повітря тремтить від ніжності,
Сяє в ньому осіння пора,
