Один у полі, серед степу, я по пшениці, як по волоссям проведу рукою,
Так як останній раз, тендітно так, босоніж у жниву…
І в тому полі я тебе знайду, ти знову станеш від мене спиною,
І я сорочку, батькову, візьму тай на собі порву.
Не витираю сліз, нехай засохнуть піною морською.
Палким соленим вітром, нехай умиє мене ніч без сну.