Олена Білявська
Дайте той спокій, що лежав на полиці.
Він як ніколи мені зараз треба.
Дайте тепла з ароматом кориці
І трохи надії, із запахом меду.
Дайте тих квітів з свіжістю ранку,
Присвяти мені свою душу,
Засвіти у мені вогонь.
Я боюся тебе, але мушу
Вириватись з твоїх долонь.
Ти поїдеш на захід неба.
Цілуй волосся тої, що далеко.
Вдихай той запах тіла, що хотів.
Напийсь сповна її цілунком в спеку.
Карбуй у памʼяті хвилини, як зустрів.
Торкнись душі і оголивши плечі,
Цілуй скоріш, допоки є вогонь.
