Соломія Дубневич
Рутина слів...
У вихорі кружляю почуттів,
Запам'ятовую лиш рухи губ твоїх,
Шукаю доторку до рис твого обличчя -
В нутрі моїм усе вогнем іскриться.
Сидить дівчи́на і баламутить ногами воду,
Ранкова пора завершує свій тривожий танок...
Квіти шепочуться: ще бо зроду
Не бачили у очах людини померклих вогнів ясно-синіх зірок.
