Desdemone Fossegrim
У тиші, де поранені мовчать у слуханні,
Пролісок — символ, позначений кров'ю.
Та тканина в землі, що тліє в зітханні,
У світлі весни стала сяйною росою.
Війна. Її мета загадкова, як і сама природа,
Гул бетону. Холод безголосся.
Кров пульсує глибоко в нутрі.
Невідомості заплутане колосся.
Тільки чути вітер високо вгорі.
Тиша стін. Краплина крові
Ти є твердінь. Безрух. Покора вагання.
І срібний імпульс – чергова пересторога.
У тебе в душі давно царює злостиння.
Є тільки місяця вічний заряд.
Твій шлях це чиясь добре прописана лірика.
