Іван Андрусяк
подолати закон тяжіння
було нелегко
але думав що коли я нарешті стану на ноги
всі вхилятимуть передо мною голови
а вони — в морду
не розумію
але героїчно силкуюся зберегти рівновагу
now does our world descend…
котиться в нікуди
нині жорстокий світ
(друзі як вороги;
мов перевівся рід)
от і уся судьба
плакати на гробах
є місце де вода не приживається
гаряча цвіль не втримує слова
як чорний танець гордого китайця
його печаль по череву сплива
є місце твору — ген аж поза титрами
коли фуршетом зафіксують шок
поети повипалювали титули
зранку біжу до суду
найперше пропоную свої послуги
череваням та їхнім коштовним самицям
обсмикую піджачок і підлещуюся
лжесвідка не потребуєте
потім власники нерухомості
вироджена фауна класу середняків
легенько неначе кельнер
на дні пекла
люди квасять капутсу
і плодять дітей
кажуть холодно як у пеклі
або вчора був пекельний день
кажуть мусимо вирватися з цього пекла
і обдумують втечу ув інші виміри
знайомий сержант мав рацію
4 вагони довгих ножів
завезено сьогодні на станцію
5 вантажівок усю ніч
з товарного двору возили їх в місто
білою крейдою хтось позначив
усі костьоли й каплиці
who are you, little i…
чи то ти, чи то я
(літ чи п’ять чи то шість)
озираєш з вікна
сонця схилену віть
золотий листопад
(відчуваєш: цей день
і самоти береговизна
і ніч докришена в укіс
душа привиділась і висне
як закривавлений поріз
і крихти котяться зпівока
категоричні як сліди
пересувна мораль пророка
me up at does…
надо мною
застигли меж поверхів
шкляні очі
отруєної миші
тихо як жива
що питає
…ав
…ив
…ів
…ав би
…ив би
…ів би
він прийшов сюди в справах
але в перших же дверях
зустріли його копняком
він усміхнувся
це здалось йому навіть дотепним
спробував зайти ще раз
копняк
вирішив піднятися на другий поверх
не зимою не синім виляском
сином виразки крони й кореня
перестрибнути або вирости
місце каменя місце комина
обриваючи тіні липові
саду голого мерзлі хрящики
від великого до великого
