Надія 🤍: Всі вірші автора

Любов'ю сплетений, ниткою невидимою.

Слова летять, мов поцілунки вітру,

Твоє імʼя - пісня, що в нічному небі звучить.

Обійми віртуальні, як сонячний промінь,

Між нами відстань, але серце бʼється в такт.

коли вона дивилась моє серце шалено билось,хто ти?ти є смерть чи холодна помста?

вона піднесла палець до моїх губ і наді мною володів спокій.

я це ви,мене послали до вас,це був не сон,але я не відчувала злості.

я?та не може бути,ви красиво прекрасні,ви ангел,ви орхідея,ви роза,я снить,як мені повірить?

вона не відповідала,я роздивлялась її сильніше,губи,ніс,родимки у нас були такі ж.

багато щось знов навалилось…

навіть плакати зовсім перестала,

а мрія про проблеми розбилась…

інколи дуже страшно ночами,

давить серце,як камінь,незримо…

У дитинстві тіні, відтінені болем,

Батько, майстер псувати казковий світ.

Дитинство втрачене, як вітер в полі,

Залишилося в серці, як темний спогад.

В тата тіні війни, не любові світло,

Поцілунки холодні, ніжність в невдачі.

Тютюновий туман серце зламовує.

Дим від сигарет, як тінь, над нами плутає,

Здоров'ям своїм людей безжально ограбовує.

Сплутаний в мережі нікотинового плена,

Людина теряє свою силу, волю.

Де вогню пекучого схід і захід встанки.

Лягають тіні на поле битви, немов страх,

Де вітри війни несуть лише тугу і крик.

Весело несе кулі пісня стріл, невидима доля,

Сіра земля тремтить під стрілецькою весною вогненною.