Ліля Колісник: Всі вірші автора

Всі вірші Оригінали Переклади

1 2 › »

Залиш мені частинку літа

Залиш мені частинку літа,

В якому були я і ти.

Щаслива і теплом зігріта:

Була утіленням краси.

Залиш мені липневий ранок

Й кристали чистої роси.

Була чарівна, як світанок,

by Ліля Колісник

Хочеш я наллю тобі чаю?

Пам’ятаю, ромашковий і без цукру.

Пролітають роки непомітною зграєю,

І нічого не повернути.

Не іди, посидь поруч ще трохи.

Так багато лишилось за дверима несказаним,

Не зробивши на зустріч один одному кроку,

by Ліля Колісник

Геть спорожніли вулиці Франківська

Геть спорожніли вулиці Франківська,

Лиш світять ліхтарі удалині.

Я причарована тобою, дивне місто,

Твоя самотність глибоко в мені.

І гіркотою відстані просякнуті вокзали,

Тут були справжніми і не ховали сліз.

Від нас і ми від найдорожчих від’їжджали,

by Ліля Колісник

Не снись мені, благаю , ну не снись!

Не бути разом ночі з світлим ранком.

Втечи! З яскравим сонцем оженись,

Бо темна ніч світанкові не бранка.

Зникай! Назад не озирайся,

Зітри ті спогади, що нас вони єднали.

Прошу! Ніколи більше не вертайся:

Ліля Колісник

Дощ впивався в шкіру голками

Дощ впивався в шкіру голками,

Ти промокла під небом Лондона.

І душа стала зовсім мокрою,

І душа стала геть оголена.

Під покровом ночі, розхристана –

Шукала себе – не знаходила.

Думки тет-а-тетом виснули:

by Ліля Колісник

Давай з тобою ми побудемо нестримними?

Давай любити, як маленькі діти.

Щоб вечорами, коли буде зимно нам,

Змогли серцями одне одного зігріти

Давай-но бігти по веселці в небо,

Давай купатися під пестощами зливи.

Я б не змогла всього цього без тебе,

by Ліля Колісник

Мовчи, тебе читатиму, як книгу

Мовчи, тебе читатиму, як книгу,

Доки зорі обіймають теплий місяць.

Нехай топиться заледеніла крига

О дванадцятій, на тому ж місці.

Обернись – і запалаю новим світлом.

Ти той, кого не зможу відпустити

Та затамує подих навіть літо:

Ліля Колісник

Не руйнуйте те, чого не будували

Не руйнуйте те, чого не будували.

Не заздріть тим, хто досягнув мети.

Скажіть нарешті те, чого ще не сказали,

Бо час має властивість швидко йти.

У вирі неудач, розчарувань і болю

Не падай духом: все колись мине.

Зумій залишитися сам собою,

by Ліля Колісник

Із крайності в крайність кидатися

Із крайності в крайність кидатися –

Така є жіноча натура.

То плакати, то сміятися,

Справжнісінька авантюра.

Легкою ходою… розкішна

Під зливою і у спеку

Крокує вона потішно,

by Ліля Колісник

Давно не писала, не приходили рими

Давно не писала, не приходили рими.

Лиш хаос думок, я в пошуках музи.

На кожну подію – свої причини,

Шукай між рядків, вслухайся у музику.

Не стукала в двері: вони вже зачинені,

Сильна дівчинка вже не може боротися.

Вона горда, не скаже: “Відчини мені”.

by Ліля Колісник

За горами й долинами

За горами й долинами,

За роками й століттями.

Там, куди ніколи не вернем вже ми.

Живе наше дитинство босоноге й заквітчане

І стриба, сміючись, навкруги.

Вже дорослі всі стали, зі своїми проблемами…

Дитинство, прошу, обернись!

by Ліля Колісник

Вона для тебе – інша планета

Вона для тебе – інша планета:

Нерозгадана і примхлива.

Не складаються вiршів куплети,

Чи підкориш ти норовливу?

Поглядом ловиш щиру усмiшку –

Здавалося б, вже твоя до останку.

Але знов утікає тихо, мов кішка,

by Ліля Колісник