Надежда Маковей
За чим ти, осінь, гірко плачеш,
Невже в житті щось не вдалось?
Чи хочеш щось переіначить,
Бо дуже хочеш, щоб збулось?
Нехай колись, не зараз, потім
Вже вкотре серце заболить,
Я смотрю на испуганных птиц,
Закружились снежинки, как стая.
На секунду коснулись ресниц,
Побежали водой, вмиг расстаяв.
По щеке покатились слезой..
Цветёт черёмуха в саду.
Как пахнет! Месяц май...
Меня не жди. Я не приду...
Но всё же вспоминай.
Шелковисто звёздно полотно,
Месяц из-за тучи выплывает.
Прелесть!..Неприятно лишь одно:
Зрелище печальное бывает.
Не можуть очі бути красивими,
які жодного разу не плакали.
Софі Лорен
Якого кольору ті очі?
Про це я думала не раз.
Як пахнуть запізнілі літні квіти!
Не те, що квіти ранньої весни.
Холодною росою часто вмиті,
І сняться їм осінні ніжні сни.
Це осінь наступає їм на п"яти,
