Олександра Стасюк
Як любов попрошу - матиму лиш розпач.
Знов шукаю щастя, хоч куди не йду.
Поховавши мрії, що розбіглись врозтіч,
Залишись зі мною, поки не впаду.
ми зустрілися вранці, коли вже не спали світи.
коли тиша торкалась обпечених кригою пальців...
ми зустрілися вранці. туманно-осінній мотив,
і бездушні вітри, замуровані в холоді танцю.
Лікарко Смерть! Я прийшла попросити
В тебе холодний келих вина.
Дай мені крихту світу вхопити
Пензлем художника край полотна.
