Твоя душа позбулася тепла до мене
Хоч твоє ім'я мені - вічне кохання знамення
Час настав для мене востаннє промовити слово
Прямую до берега, бо знаю, що у воді все чудово
Прийшов кінець любові, прийшов всьому кінець
Небесне сяйво прагне крізь шибку - освятити намарний вінець
Вінець того щастя, яке недоступне для мене
Єдине що маю - дно водне, лігво найсокровенне.
Ріки глибокі знов кличуть мене на дно
Не сягнути пошукам успіху - всім всеодно
Зроситься земля твоїми слізьми, і минуть роки
Лише смерть допоможе забути тепло твоєї руки.
Тяжкістю скелі тисне життя на груди
Відкинутій пані від того ще гірше буде
До побачення, ні, прощавайте назавжди, о, брате й батьки
Жоден камінь у цьому краю не пізнає вже більше ніколи моєї руки
Пітьма глибини жахає, смертельно й відьминно
Забруднені води болем і кров'ю кричать
Кришталево невинну знайти хочу, хоча б краплину
А коли відзнайду - тоді дійде завершення шлях
Ріки глибокі знов кличуть мене на дно
Не сягнути пошукам успіху - бо всім всеодно
Зроситься земля твоїми слізьми, і минуть роки
Лише смерть допоможе забути тепло руки.