Ріша Блакитна
Прийде весна,
Розквітнуть квіти,
Розтане сніг —
І почне рости трава.
Та тільки він —
Блукає полем свіжий вітер,
А я йду стежиною одна.
В руках моїх букет з осінніх ніжних квітів,
І на душі так легко-легко,
А в серці так, немов іще весна.
У сні я чула крик душі.
Він пролунав, мов гучний вистріл.
І сильний біль пробився крізь моє серце —
Я чула, як кричав увесь світ.
Той крик душі на цілий світ
Так - було. Так - є. Так - буде
Так було. Так є. Так буде.
По-іншому не буває!
Людина сама приходить у цей світ
І сама вмирає.
Я - вільна від усього, ніби вітер!
Я від рутини та побуту
Геть втікаю, та біжу!
У мене вогонь у серці,
Та вітер у голові.
Я належу всім,
Темне волосся, зелені очі:
Мій темнокрилий ангеле,
Я мрію про тебе щоночі.
Незайманий чи грішний ти — не знаю.
У твоїх ніжних обіймах опинитися бажаю.
Ми проживемо його,
І він піде від нас,
І він настане знов,
Але для інших
новий, цікавий Час.
Ангел
Ангел — це та людина, яка кохає тебе,
але яку не кохаєш ти.
Ти не кохаєш мене, але мені все одно!
Я завжди буду твоїм ангелом
Там, де нас нема — тепле море,
Там, де нас нема — синій колір.
Там, де нас нема — ми були з тобою,
Та тільки шкода, що нас там вже нема.
Замріяна, закохана — лише в нього одного:
Я затьмарюю розум свій — про тебе лише думками.
І почуття, що ринуть із серця мого —
Вмить застигають на папері:
Легкими, ніжними віршами.
Цей білий сніг, що впав із неба,
Цей білий сніг — лише для тебе.
На твоє ліг він підвіконня,
Його ти стиснув у долонях,
Та в мить розтанув він і потекла вода,
Розтанув він від рук твоїх тепла.
Коли, я прокидаюся, то завжди, бачу -
холодне, біле світло, що ллється з мого вікна.
Іноді, мені здається, що це світло -
ніби, відображає мій внутрішній душевний стан.
Адже, саме таке, світло - живе в моїй душі:
біле, свіже та по-зимовому холодне.
