Ріша Блакитна
Ми від народження знаємо, що буде в майбутньому,
Бо ми досконалі створіння, досконалі люди.
Для оточення це здається дивним і диким,
Бо ми в цьому світі — Діти індиго.
2024 рік
Являєшся ти мені уві сні:
В якихось дивних ідеалах...
Вони приносять щастя мені,
Та й натхнення теж немало!
2007 рік
Дощ за вікном — піснею сумною,
Клавіш рука — торкнулася випадково...
У старий альбом записалися ноти:
Той же старий мотив — хтось любить когось там.
2006 рік
У когось -
Життя буде довгим,
У когось - коротке.
Та, в кожного із нас -
Своя у нім дорога,
Якою йти ми будем -
З небес упала і згоріла зірка:
То чийсь кінець життя!
І на душі так стало гірко, гірко:
Що нема назад їй вороття.
2008 рік
Небо дивиться на світ блакитними очима.
Я іду і маю крила за плечима!
Я іду, хоч можу, хоч можу я літати:
Так навіщо тоді крила мені мати?
2009 рік
Ніч, яка красива,
Зоряна, яка!
За вікном усе біле,
За вікном зима!
2013 рік
Не має значення, як пишеш ти.
Сенс у тому, що ти хочеш донести!
Мені було добре у твоїх руках
Цього літа я закохалася у тебе,
Мені було добре у твоїх руках.
Ти віз мене на своєму велосипеді,
А мені здавалося, що ми з тобою
Зірко, моя ти одинока,
Ти яскравіша за всі зірки та планети!
Ти скаржишся на долю, що вона жорстока,
Й гадаєш, що тобі без щастя краще вмерти.
Ти дивишся із неба — тихо й сумно,
Не забувай мене:
Нехай у днину грозову —
Дощем до тебе я прийду!
Не забувай мене.
Нехай у днину, у холодну —
Я вірю в майбутнє і в радісну днину,
Я вірю в кохання, яке мене колись знайде!
Я вірю в майбутнє і в Україну!
І в те, що добро подолає усе!
