1/4 (Восени)
Не можна парком брести восени,
коли вітром зривається листя
і, покрутившись, лягає на чистий
тротуар поміж лавок сумних.
Не варто проходити повз виноград,
що манить тебе ароматом,
просить лиш залишитись й вдихати,
як присмаком п'яним повниться сад.
Для тебе в цю пору закрите кіно,
пісні всі забуто про ніжне кохання.
І вірші твої, цю фортецю останню,
завбачливо вирвано з жовтих книжок.
Не слід дивитись як минає зорепад,
як світиться вогнем вечірнє місто
і як студенточку цілує хлопець ніжно,
бо спогади твої тебе з'їдять.
