Без назви
Дорога вгору
вимащена кров’ю,
в тому числі – твоєю,
герої покладають черепи
свої на схил –
достойникам і недостойним –
сходи,
крокує вільний
і той, хто в полоні марнот,
спогадами свавілля
до божевілля висот,
не кожен відчує,
не кожен віддячить за дар,
та всім потепліє на шкірі
й потягнуться квіти з ран
у холодне повітря – дихати
в світлі,
що вмащує нами гору,
малюнком химерним
у незбагненній грі…