Безкінечність чужих тіней
блукаючи у напівтемряві
містами чужих мрійливих надій
повільно рухаючись поміж будинків
вдивлявся в чужу далечінь
а у опівнічно-осяяних вікнах
самотніми тінями рухався гнів
та я
завбачливо прихопив із собою
кілька білосніжно-ніжних чистих листків
щоб їх безсоромно я використав
щоб я описав із десяток чужих
бережливо моєю уявою вигаданих
життів
і ось
дістаю я блокнота свого
розкриваю й тримаю у нім
нічим не закріплені білі листки
щоб не розлетілись вони
немов вільні та дикі птахи
немов місце насправді не тут їм
бо мріють злетіти й втікти
а я біля себе тримаю
поганець
за що мені думка ця взагалі
навколо мільйони у вікнах
тіней чужих життів
а я на дворі такий один
незмірно за відчуттями довго
сам із собою на самоті
так наче навіть самотніше
мені.
