Безсоння
Ми тратимо ночі в безсонні на старості літ -
і це не примхи старечі, не звички, не вік.
Не одержимість. Хоча, чому б ні?
Ми - на сторожі, ми все ще на війні,
Що триває незримо.
Попри зливи і грози ми ще при пам’яті та здоровім глузді.
Ми по долі озимі.
Не гасимо до ранку вогнища у своїх кузнях,
Бо нам добре відомо, що зоряне склепіння
в своїй чорноті над нами -
То лиш зашкорузле
піднебіння
розкритої пащі Левіафана,
І світ небавом може бути як цвіт шафрану
поглинутий ним,
перед зануренням цієї потвори
на вічний сон у кромішню пітьму глибин.
І хто знову той світ сотворить
як не ми?
У наших богів фобія агори,
Вони - розгублений натовп глухонімих,
Що подався за Сізіфом на гору.
І перетворився згодом у жмих,
Розтовчений каменем жорновим,
А там, як на горе,
ніхто не зоре,
І та рана потроху вранці і ввечері кровить.
Пом’янемо їх опрісноком та хильнемо кагору:
По них світ не став новим,
але серед живих
стало більше тих, хто власну долю
ладен кувати не гірше Гефеста!
Знають, що рай знаходиться в родиннім колі,
Навіть коли життя - суцільний вестерн.
Тільки з роками приходить, що наші біографії – травесті,
І всі наші ребелії та маніфести
Не варті і жмені солі!
Ранок. Сніданок з яєчні, бекону і квасолі,
ще кава. От і всі наші октоберфести –
В тиші щемить лібертанго П’яццоли
і ладне хмари розвести
Не гірше мольфарових заклять! А ось і решта
вибирається на кухню поодинці. Світлоокі-ясночолі.
Вітаються з позіханням. Вони ще сплять. «Де вештавсь?» -
спитають; Усміхнемось - слова тут ні до чого.
Ми потайні та духом не занепалі,
Та й, зрештою, вони все зрозуміють та не прожогом,
То ж ми точимо ікла і гостримо палі.
Приєднаються згодом,
а то й очолять.
Як від старих левів втікають імпали
так від нас не тільки завтра, але й вчора.
Хай стару траву ранньої весни палять -
ми не янголи за архетипом, ми трутні і бджоли,
Ми добуваємо сонце з темних копалень
І волочимо світом наші навантажені ним
колісниці, вози, ґринджоли.
А вичавлений ними жолоб
Чумацьким Шляхом видніється з ваших спалень.
Перепочинемо: Трохи к’янті та горгондзоли
І знову гармонія світу в нас величина стала.
