Біль
Душа порожня, вихололо серце,
І порожнечу цю заповнив біль –
Такий пекучий і такий нестерпний,
Він рану розтинає звідусіль.
А рана так болить і кровоточить,
Терпіти біль цей вже немає сил,
Неначе чорний птах біду пророчить,
Крильми він вогник в серці загасив.
Відкину ці пророцтва – розігнуся,
Розправлю плечі, руки підійму,
З нещасної в щасливу обернуся,
І посмішку палку пошлю йому.
Тому з ким розвела мене розлука,
Тому, кого більш за життя люблю.
Кохання наше — то солодка мука,
Я в ньому серце й душу утоплю.
Його я берегтиму, як світанок,
Що в космосі затримався чомусь.
Я вірю, що колись настане ранок
І я до твого серця пригорнусь.
