Більш не сила
Щось заважає говорити,
Я більш не в силах це стерпіти!
Мене в середині здавило,
На пазли серце розложило.
Щось грузом боляче стиснуло,
Тебе від мене відвернуло.
І болем скроні розриває,
Нерозуміння обіймає.
В полоні сильної образи,
Почулись ми з тобою не одразу.
І повне море слів ковтнули,
До дна, до суті-не сягнули.
Я більш не в силах це стерпіти!
Так хочу я усе схопити,
Й своїм теплом все обігріти.
До жалю ніжністю поїти.
Хочу тебе я обіймати,
І твою душу зачіпати.
У очі твої заглядати,
Й до серця твого струн торкати.
За руки міцно так тримати,
І по при все не відпускати.
Твій запах жадібно вдихати,
Щоб назавжди запам'ятати!
Але тепер ми вже не поруч,
І душі наші не говорять.
В полоні повного мовчання,
На жаль, ми бачимось востаннє...
