час для
твій рот говорить про каліцтво бога,
про довгий присмерк над подвір‘ям школи,
про вирву під колінами
і кволий
твій сон, коли о третій тільки ліг.
і хто б подумав, що банальний збіг
обернеться на звуки лазурові:
війна - то час для віршів із любові,
яку із себе ти родити зміг.
та де там їй розвиднітись і вийти,
залитись сміхом на осяйний лад -
напівзабутий радости парад
безпомічно лежить засохлим квітом.
а ти ідеш прожити і зустріти,
на кожну милю маєш оберіг.
і на подвір‘я школи сходять діти
зі снів твоїх.
