Час
Скоро, час пошматує думки
Рознесе їх по коробкам, під назвою «відчай»
Залишишся, лиш з відчуттям, сам на сам
Час ніколи не був нам під силу
Він щиро і безтурботно віддавав наші надії невідомості, або іншим жрецям життя
Серце наче вірний друг, в такт пробиває важливу нам мить
А спогад продовжує крутити плівку за плівкою, доки не погасне світло......
І в темряві прокидається бажання до перегляду фільмів підсвідомості
Щоб хоч трохи забути чи просто на мить вдавати вигляд що незнаєш що таке реальність
Авжеж..... пошматує усе, і до підсвідомості добереться
Мить відкритих і закритих очей несправедливо краде, наш старий знайомий друг «час»
Річки наповнені гіркими слізьми людей
А озера слізьми від сміху
Море ж наповнене і тим і іншим
Так наче насміхаючись з нас, природа проявляє «баланс»
Ти, я, і всі ми, лиш почнем усе відчувати, усе що в нас є....
Тоді коли час пошматує думки, у нього це добре виходить
...........
