Ласкаво просимо до Poetree - місця, де поети та любителі поезії зустрічають один одного. Ми дуже старалися зробити сайт, на якому автори могли б з легкістю писати вірші, зберігати їх і ділитися зі своїми читачами. Будь ласка, зареєструйтеся, щоб додати свої вірші на Poetree.
денне світло відносять до вуликів бджоли
залишаючи доріжки із запахом прополісу
ароматні повітряні русла
куди вранці знову увіллються промені
доки ці маленькі трудівники
готують наступний ранок
Мов Сфінкс лежить блаженна, скам’яніла
Покірна сонця променям, немов
В його пісок втопила голе тіло
А у хиткі піски її любов
Впустила серце. Щоки загорілись,
І теплий дотик наче легіт був,
Вже й віхола не свище,
І вітерець, крильми,
Розвіяв попелище,
Тривалої зими.
Весна приспіла вчасно,
В лунных бликах, где тени скользят,
В сердце нежном любовь зародилась.
Взгляд твой нежный, как звёздный каскад,
В плен чарующий сразу же влился.
Словно песня, в душе разлилась,
Стояв поет біля вікна,
Тримав горнятко кави,
І ланцюжок віршів живих
Повстав в його уяві.
Зоря тихесенько зійшла,
Промінчик сонця ясний
Хмари клубились над парком похмурі, багрянотонні,
Ще трохи і злива, і буде двигтіти гроза, —
Сказала у голос ти
І голос обнятий був хрипкістю слів і мені
Здалося, що решта застрягли та зникли у горлі
І ти їх поспішно позбулася, а тоді
вона носила тисячі обличь
на діалектах світу гомоніла
обожнювала чорний. Смак суниць
і каву вранці - надміцну , незмінну
завжди трималась осторонь людей
на краще самота , аніж постійний гомін
І тут я зрозуміла, що це кінець
Не варто тебе благати,
Бо ти, як той сліпець,
Не бачиш найзрозумілішого нанівець.
Тобою дихала, жила,
Але тепер це робить інша.
вона навколішки молилась , та не Богу
що їй релігії ?
закони ?
Схід та Захід ?
холодний мармур храмів - заборона
святі місця святим , не сіромахам
Свято наближається -
Бачимо цвітіння!
День стає все довшим,
І птахи співають…
Люди дочекалися!
Поміж ліхтарів, що більш не загорять
І старих дерев, що завжди дарували спокій.
Втонула, сонцем вишитая гладь
І я тону, бо навряд чи вже здоровий
Під тим, що так ненавидить хотів,
Град залишив вибоїни в небесному склепінні,
суша розтала під дощем, коли пішов на ви,
черевом спливли риби в пʼятиповерховій піні —
юха смачна, на вухах локшина, зима й злидні.
Посуха: фосилїї-спогади створили сад дзен,