Де ти була, кохана, де,
Де ти була, кохана, де,
Як заблукалий тихий вечір
Кімнати викрив порожнечу?
Там вічність я чекав тебе…
Я збилась в сутінках з путі –
В мережах незнайомих вулиць
Чужі обличчя промайнули,
Й лишилась я на самоті…
О, де ти є, кохана, де?
Немає в ревнощів похмілля,
І прохолодним надвечір’ям
У грудях спека не спаде.
Я в потемках згубила ключ,
І стукаю не в ті я двері,
Де заслані чужі постелі…
Не винен ти, себе не муч.
Де будеш ти, кохана, де?
Чекатиму тебе, як долю,
Поки на душу хвору й кволу
Нестяма тінню не зійде.
Оманливі чужі світи –
Бреду непевно я по краю,
Лиш ключ знайду, так путь втрачаю…
Палають рятівні мости!..
–Терзаннями прошитий день,
Безсонням темрява доймає…
– Загублена… я все ж кохаю!..
О, де ти є, коханий, де?..
28.04.16
