Дим. 6#57
Насолоджуюсь всіма твоїми словами, як вбиваючи-гірким димом сигарет.
Так само мило, відчувати цю справжність, і так страшно тепер отак помирати…
Страшно, не пірнувши знову у почуття, обірвати на самому цікавому сюжет.
Після слів твоїх, замість чорної смерті, бажання літати, кохати, писати.
Відлунням у кожній заблудшій душі, ти спроможна малювати, в їх очах силует,
Колись кращого життя і волі, яку вони собі бояться надати.
Насолоджуюсь всіма твоїми творами, як вбиваючи-гірким димом сигарет.
І навідміну від смерті в диму, залежний, - вже ніколи не зможу тебе не читати.
