Дівчина з іменем Ромашка,
опустила руки під пальто,
Наче то її осіння казка,
наче ти її давно…
Пам’ятаєш дзвінкий сміх наївний? -
То вона сміялася тоді,
Дівчина твоєї мрії
Постать юна уві сні...
Може ти її тоді зігрієш?
Може тихо за руку візьмеш ,
Дівчину ,чарівну наче мрію
У життя її буденне увійдеш?
Дівчина всміхалася ,як сонце,
Кликала ,манила в дивний день ,
Обпікала поглядом долоні
Де проходять імпульси алей...
Ти побачив в дівчині загадку...
Не розгадану іще ніким,
Дівчина із іменем Ромашка,
На очах зникає наче дим.
Не згуби її чарівність вроди,
Цю квіткову фею Восени..
В усмішці її живе погода,
А у ній живуть надії всі.
Дівчина із іменем Ромашка
Розцвітає з подихом зими,
Це звучить ,як трохи дивна казка,
Та лише вона цвіте завжди.
3.11. 2011р.
Махновія Степ
Ти змушуєш моє серце битись пришвидшено,
Ти навчив мене літати не будучи пташкою
Твоя посмішка стала мені нагородою,
Ти обплів життя моє казкою…
Ти змушуєш моє серце битись пришвидшено,
Ти зачарував мене вродою,
Назад піти, не озернившись,
Залишивши сумісні речі,
Між простором й бажанням втечі;
Мене собою ти довершив.
Куди назад?Де шлях-дорога?
У чому річ?- незрозуміло…
Ти давно не нове,
наче вчора з’явився на мапі,
Місто славне Дніпро -
ти багатий своїми літами.
Коментарі(0)