ДОРОГА ЖИТТЯ
ШЛЯХИ, ТРИВОГИ Й МІРКУВАННЯ
У кожного власна доро́га,
У кожного власні шляхи́:
У ко́гось – доро́га до Бога,
А в ко́гось – збирати гріхи.
У кожного є діалоги,
Й прохання у всіх є своє́.
Не знають де в церкві пороги,
Й не знають хто долю дає.
Хтось просить завжди́ допомоги,
Хтось за́хисту молить для всіх.
У кожного сво́ї тривоги,
У кожного шлях свій проліг.
Про Вічність сную́ть міркування,
Сьогоднішнім днем хтось живе,
А в ко́гось – одвічне питання,
Й в життєвім човні́ з ним пливе.
Багато бува суперечок,
І в кожного правда своя́,
Гріхи не збирають в мішечок,
І їх не несе́ течія́.
Потрібна усім нам родина,
І сонце усім хай встає,
Без терня хай буде стежина,
Й життя хай ніко́ли не б’є.
А ко́мусь – і муза, й натхнення,
Свобода і по́махи крил.
Та кожен шукає спасення,
Й буває, що брак своїх сил.
У кожного власна дорога,
Якою доводиться йти,
Та треба завжди́ допомога,
Щоб шлях не схиби́вши пройти.
Хтось вірить у силу Господню,
Хтось каже, що сам все дола́,
Та тільки б не впасти в безодню,
Й душі́ не згоріти б до тла.
17.11.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
***
Кожен дорогу свою має,
Яку для себе обирає.
Дехто по ній легенько йде,
Дехто біжить,а хтось повзе.
Комусь вона вкрита квітками,
А іншим тернами і бур'янами
Та кожен ціль в дорозі має
І як іти до неї знає.
Господь усім допомагає,
В дорозі цій оберігає.
Дає терпіння, дає силу,
Любов і віру, і родину.
Тож це усім треба цінити,
Щоби в житті не розгубити,
Як упадеш, то підніматись,
Іти вперед і не здаватись.
18.11.2021 р.
©Стефанія Терпеливець,2021
ПРОЙТИ ГІДНО
Доро́га в кожного своя́,
І нею змушені ходити,
Її не змиє течія́,
У неї власні колорити.
У кожного своя́ хода́,
Й самі ми швидкість задаємо,
Життя на хвилях нас гойда́,
І всі штрихи́ ми додаємо.
Доро́га в ко́гось, мов квітник,
У інших – терня скрізь колюче,
Та кожен до своєї звик,
Хоч кроки робляться болючі.
Суцільні в ко́гось бур’яни,
У ко́гось – вкрита оксамитом,
Та ми не знаєм глибини,
Куди проходимо транзитом.
Госпо́дь нам руку подає,
Але не всі це розуміють,
До всьо́го сили додає,
Та гнівом ду́ші десь рясніють.
Бува й багато нарікань,
Не всі ходу́ аналізують,
Нема у всьо́му міркувань,
Та ще й над іншими глузують.
То ж треба вчитись цінувать
Усе, що нам в житті дається,
Тверду́ доро́гу прокладать,
Й на ній ніколи не згуби́ться.
Дорогами усі йдемо́,
На них визбируєм каміння,
Що хочем, те і садимо́,
А десь обрубуєм коріння.
Доро́га в кожного своя́,
І тільки нею ми іде́мо,
Вона така, немов шлея́*,
І весь тягар на ній несе́мо.
Тому́ із неї не зійти:
На ній – і радість, і терпіння,
Та треба гідно всю пройти
І чистим залиши́ть сумління.
18.11.2021 р.
*ШЛЕЯ́ - частина упряжі — широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив'язана до посторонків, у яку запрягають коней.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021
Свідоцтво про публікацію №121111807198
