ДОЩ-РОЗБИШАКА
Літній Дощик накрапає, й все довкола оживає.
Приб’є спеку та задуху, в хату біжимо щодуху!
Згасить Дощ пухку пилюку, перетворить все в багнюку,
Вмиє яблука в садочку, наллє воду в пусту бочку.
Пополоще трави в лузі, вмиє дині голопузі,
Гарбузи та кабачки, ще й горохові стручки.
Дощ старається, як вміє, і ніяк не зрозуміє,
Чом на нього всі чекають, а як прийде, то втікають?
Мочить стріху кострубату, хоче, щоб пустили в хату,
В вікна стукотить щодуху, а у хаті гарно й сухо!
Дощ страшенно розізлився, та із вітром поріднився,
Тріщить хата вся по швах, протікає в неї дах!
Капає вода зі стелі, стало мокро у оселі,
Бідкається вся родина. Ой! Лиха прийшла година!
Дощ, ще більше припустився, аж допоки не стомився,
Потім вчинок свій усвоїв, бо побачив, що накоїв!
Я, мабуть, перестарався! Наробив лиху біду!
Ну й дарма! Наступним разом, тихо я до Вас прийду!
