Дощу
Грім
Блискавка
Та дощ
Насправді зайвими не будуть
Та ж не завадить нам таке життя
Розбавить жах навколо
Варто
Щоб хтось міг глянути у небо
І подумать “звісно ж
Як же сам не здогадався”
Щоб хмари
Сині
Налетіли
Рожеве Сонце
Вечірнє
Собою закрили
Й дощем окропили
Цю Землю
Стару
Щоб дощ
Неначе кислота
Стирав кордони та життя всі
Грішні
Щоб цей же дощ
Ця кислота отруйна
Життєдайна
Осмислила нам все
Що хтось за нас життям назвав
Життя?
Мені не до вподоби
Я хочу зливу
Щоб босими ногами
Зеленою травою
Йти під нею
Мокнути аж до кісток
Й дивитися угору
На темне синє небо
Котре закрило собою рожеве
Вечірнє
Сонце
Й мріяти про щось дрібне
Але важливе
Якесь таке
Мені б хотілось
Якщо чесно
