Друг, який ненавидить самоту. 6#85
Хоч звісно я і не той, що заповнить примарну і глибоку пустоту,
І нажаль, як не хотів би, не завжди зможу бути поруч.
Та мені подобається, концепт друга, який ненавидить самоту,
Який готовий спробувати зруйнувати поганий настрій, власнóруч.
Кажу прямо - не граю в ці ігри хитрого розуму,
Нічого не обіцяю, та не прошу - щоб ти була ще вільніша,
Але мені довподоби на дотик відчувати очей твоїх глибину,
І моя смута сьогодні без тебе, на диво, трішки сильніша.
Давай, ми разом із тобою, станемо вільними і щасливими,
Відокремлено від нудного світу, та звісно від нас самих.
Давай, ми разом із тобою, станемо до всього байдужими,
Хіба тільки так, ми зможемо дивитись тверезими на світ.
Хоч звісно ти і не та, що заповнить примарну і глибоку пустоту,
І нажаль, як не хотів би, не завжди зможеш бути поруч.
Та мені подобається, концепт друга, який ненавидить самоту,
Який готовий спробувати створити гарний настрій, власнóруч.
