Вірш ГОРИТЬ СВІЧА, поет Королева Гір Клавдія Дмитрів

ГОРИТЬ СВІЧА

Горить свіча, але не на Святвечір,

Горить свіча й сьогодні раді їй,

Цей вогник гріє, гріє він, до речі,

Бо йде війна на цій землі́ святій.

Іде війна, нас ворог спопеляє,

Й горить свіча, бо світла в нас нема,

Та й нам Господь щоразу помагає,

Ми не здамось, хоч йде до нас зима.

Горить свіча, пала маленький вогник,

Й думки́, як рій, у кожного із нас,

Він тішить так, немов Різдвяний дзвоник,

Засві́тить скоро й ПЕРЕМОГИ час.

Горить свіча, й це, звісно, не багаття,

Яке б зігріло нас серед зими́,

Систему нищить ворог всю на шмаття,

Бо тактика така у них війни.

Горить свіча, та ми не здаємо́ся,

Непросто нам без світла, без води́,

До способів, щоб вижить, вдаємо́ся,

Лиш не зітре́м ворожії сліди.

Горить свіча, потріскує легенько,

І молим Бога, щоб перемогти,

Віщує ПЕРЕМОГУ нам серде́нько,

Бо з нами Бог й поможе все пройти.

25.11.2022 р.

ID: 966622

#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів