ГОСПОДЬ СТВОРИВ, А ІРОД ЗНИЩИВ
Госпо́дь створив і світ й красу,
Щоб ми могли життю радіти,
Ще й дав нам Божую росу́,
Яка вмивала трави й квіти.
Для нас і землю він обрав,
На ній постала Україна,
Госпо́дь її поцілував
І зазвучала солов’їна.
Джере́ла й рі́ки нам відкрив,
І освятив Бог тії во́ди.
Всевишній все для нас творив,
Ще й дав усі дари́ природи.
Над нами небо простягнув,
На ньому зо́рі густо всіяв,
Та й промінь сонця протягнув
І вітерцем на нас повіяв.
Нам хліб Госпо́дь подарував,
Обси́пав ним усе колосся,
І повен колос Бог вгинав.
Для нас багатство це знайшло.
Ще й соняхи нам посадив,
Які, мов сонечка світили.
І льон, як небо, простелив,
Аби у злиднях ми не жи́ли.
Ще й чорноземи вдарував,
Зробив родючою землицю,
На врожаї́ благословляв.
З Вкраїни Бог робив світлицю.
Нам насадив Госпо́дь лісів,
І звів красивії Карпати,
Рукою над усім провів,
Щоб нам в достатку проживати.
Госпо́дь творив усе для нас,
Щоб ми в красі тій потопали,
Наси́пав нам усіх прикрас,
Щоб ми, як квіти, розцвітали.
Але в одну лютневу ніч
Орда на землю це ступила,
Й по всій країні навсібіч
Свої́ ракети запустила.
І стали нищити усе,
Почало все в вогні палати.
Ординець горе скрізь несе.
Що ще від не́людів чекати?
Горить родючая земля,
її всівають скрізь снаряди –
Такі розваги моskаля,
Ще й мріють вбивці про паради.
А землю змочує вже кров
Й тече вона давно рікою.
Раschиsт-убивця увійшов
І горе нам приніс з собою.
Вже стогне ненька і рида,
І те́рпить звірства, біль і му́ки,
В молитві ру́ки все склада,
І серце рветься від розпуки.
Її гаптують вороги,
Гаптують кров’ю, скрізь, невинну,
Накинуть хочуть ланцюги –
Так гноблять не́люди гостинну.
Ще й сіють міни на полях,
Де у ріллю лягало збіжжя.
Де був роздольний рідний шлях –
Постало всюди бездоріжжя.
Ридає ненька у вогні,
Бо в пеклі рідна опинилась,
Попала в руки сатані,
Але катам цим не вклонилась.
Сади квітучі щовесни
Колись ми бачили усюди,
Тепер про них у нас лиш сни,
Слізьми́ вмиваються в нас люди.
Хрущі в садочках не гудуть,
Їх через постріли не чути,
Не можна цьо́го і збагну́ть
Чому так з нами мало бути.
Але Госпо́дь відро́дить все,
Війну проже́не з сатаною,
Нам ПЕРЕМОГУ принесе́,
За неї всі життя – ціною.
05.05.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 947086
#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
