Хочеш я наллю тобі чаю?
Хочеш я наллю тобі чаю?
Пам’ятаю, ромашковий і без цукру.
Пролітають роки непомітною зграєю,
І нічого не повернути.
Не іди, посидь поруч ще трохи.
Так багато лишилось за дверима несказаним,
Не зробивши на зустріч один одному кроку,
Залишились по різні боки обставин.
Не втікай від очей, що палають навпроти,
Розбиваючи гніт недовіри.
Хай зупиниться час, уповільнивши кроки,
Поки ми до тла не згоріли.
Пригорни, допиваючи сонячний чай,
Посміхнись! Так, як ти, не уміють.
А пішовши, колись в холод згадай
Це тепло, яким уже не зігріють.
