І янголи на небесах не дали собі з нами ради,
І янголи на небесах не дали собі з нами ради,
А турбувати Бога за таких дрібниць було їм зась.
Все спинилось на стадії оглядин,
Мабуть,
В тривимірнім світі в триєдиного Бога є ще четверта іпостась.
І з них котрась
Змішує у світі все, що існує, як на думку спаде,
А нам не дасть
З’єднатись в ціле і стати нероздільним! Як бризки у водоспаді
Розлітались геть, нас розтрясали на дрібки каскади,
А потім ще додалось до наших нещасть
Усвідомлення, що колишні панацеї тепер лиш бади.
Звелось кохання в перелюби, в байки Шахерезади,
Кіт в хату і миші в нори тільки шась!
Хтось шукає щастя, а хтось його краде,
Нишком тінню підкрадається ззаду
І простромлює серце, б’ючи поміж крил!
І на узбіччях вздовж цієї швидкісної автостради
Янголи лежать в тілах збитих кішок і собак. Ціна зради
завжди вмотивована для тих,
хто її вчинив:
Цілі оголошені високі та шляхетні, яких заради
Вони порпаються в збіжжі з врожаїв наших нив.
Та не довгою буде їх радість,
Не дочекатись Гаману своїх замислених жнив!
Наш цвіт весняний побило градом
Та буревій відступив, а з ним
Сповзли у нори глибокі всі отруйні гади
На Главосіки. Залишились тільки спогади і сни,
Та перед майбутнім вони безпорадні.
Любов перетворює нас в Одісеїв і Синдбадів
осінньої пори.
Така її природа. Когось приб’є, від когось відвадить.
Комусь зірве серце немов листя опале. Згорить.
А в когось тільки здере клапті кори,
Їй потрібно крові для яскравості помади,
А ще вона довго-предовго в ранах ятрить…
І навіть янголи на небесах з цим не дають собі ради…
