К.Марло В.Шекспір Сонет 101
О, Муза, ліньки не скорись гріхам.
Чи здатні ми, на лобному ще місці,
Від розбратів страждати... Божий храм
Не зможе нас навчити й у колисці.
Прикраси вічні щиро не купить:
І колір, і красу любові, навіть
Устоїв суть... Життя згубить блакить...
Зганьбити, щоби мати слави павідь.
Хвала німіє від яскравих нот
У виправданні всіх гріхів можливих.
Як хоче кожен - так живе... Скорбот,
Не вихваляє у віках "цнотливих".
О, Муза, за людей страждати вмій -
За золото не йди у розум мій.
