КІНЕЦЬ ВЕСНИ
Ще трохи і смагляве Літо наскоком прибіжить до нас,
Бо, до фіналу вже підходить Весни благословенний час!
О люба, подружко весняна! На тебе ж, так чекали ми!
Коли, весь світ стогнав в лещатах морозно-лютої Зими!
Була ти сонна й нерішуча, блукаючи поміж снігів,
Допоки перший промінь сонця твоє серденько пробудив.
Ми з насолодою відчули м"який та свіжий подих твій,
Й заже́вріли у кожнім серці вуглинки сподівань та мрій!
Ти нас вела по тій стежині, де сніг вже танути почав,
Там, де струмочок, непомітно, собі доріжку прокладав.
Й бродили разом ми з тобою по низовинах та ярах,
І щебетав для нас, привітно, пернатий перелітний птах!
Де на проталинах, місцями, в ранковій та сирій імлі,
Маленькі проліски тендітні вклонялись низько до землі.
Ми йшли з тобою далі й далі, де вже прогрілася земля,
Де соковиті зелень-трави вкривали луки і поля!
Де на галявах розкривались, пелю́стки квітів, на очах,
І кожна квіточка, привітно, всміхалась сонцю в небесах!
Де теплий вітерець, грайливо, розкішне гілля колисав,
А ліс, таємно й загадково, зеленим листячком шептав.
Над нами, небо розгортало, свої безкрайні тілеса́,
І з кожним днем, цвіла та зріла, твоя незаймана краса!
А час іде! В повітрі тане, секунд весняних, легіон,
І відбиває такт годинник із кожним серцем в унісон!
Як все змінилося довкола! Цвіте й буяє весь наш край,
Ти, Весно, мила чародійка, нас привела в чарівний Рай!
Нам далі, вже не по дорозі! І вороття назад нема!
Попереду, дорога в Літо, широка, світла та пряма!
