Колись було...
Колись було... А, може, ще щось буде?
Ні, не з тобою. Я не повернусь.
Я буду йти собі, як ходять звично люди,
А не повзти з обламаними крильми.
Я б так хотіла раптом все забути...
Не зараз, ні. В майбутньому. Колись...
Радіти твоїй волі, свято вірить в "чудо",
Плекати вірші й називати їх "дітьми".
А ,може, й справді зможу я почути
Слова довіри: "Дочекайсь мене. Вернусь"
Та в серці - пустка, на душі - облуда.
Та пам'ять спалахами світить ліхтарі.
06.11.22
