***
Кожного разу, коли вона приходила, чоловікам зносило дах.
Її хрипкий сміх оголював їхні нерви і бажання.
Стрункі ноги роз'ятрювали і без того хитку психіку,
адже весняна пора у столиці має свої закони.
Вона нагадує Лоліту.
Дитяча безпосередність збуджує дорослу хіть.
З нею чоловіки забували своїх жінок,
і прокручували у своїй голові пристрасну ніч.
Вона ще зовсім молода.
але коли вона вимовляла слово «любов», я бачив кров на її зубах.
Проте у ліжку крові не видно, у ліжку тільки вино,
але чоловіки тверезіють до ранку, і повертаються до своїх жінок.
А вранці вона знову виходила у світ,
той світ хотів забрати її гнучке тіло і юність.
І знову їй присвячували вірші, і знову, згодом, її забували.
Бо таких, як вона, не кохають.
Бо такі, як вона, лиш бентежать,
Лиш надихають.
2015
