Кривава романтика (120)
Я зламаю собі всі ребра,
розірву і шкіру і плоть.
Бо до серця дістатися треба,
зупиню - перестане колоть.
Відірву собі руки і викину,
переб'ю собі ноги навпіл.
Не тягнутись до тебе звикну,
від взуття я залишу попіл.
Заллю вуха густою смолою,
відкушу язика нівроку.
Щоб не чути тебе такою,
не кричати на тебе збоку.
Заб'ю ніс кривавою ватою,
вирву очі, закопаю під скелею.
Щоб не чути твій запах м'ятою,
щоб не бачить тебе алеєю.
