Ліжко
І знову ліжко, холодна й волога постіль, бички
на тумбочці, пляшка недопитого віскі, склянка
з водою чи сльозами. Знову знайду твій волос,
що тягнеться по всій кімнаті, наче павутина спогадів,
наче мені не вистачає навя‘зливих думок про тебе,
про твій сміх, про твою грайливість у цьому ж ліжку,
де ти поїдала манго без цукру з грецьким йогуртом,
бо ти вміла гарно харчуватися, на відміну від мене,
який їв солодке, чіпси і всяку іншу хуйню,
бо не міг себе стримувати. Так як не можу стримувати
і зараз, викурюючи цигарку в тому ж ліжку, на тій самій
постелі, на якій ще чути твій запах, де гніздиться
твоє волосся, де плями від сперми, де плями від
розлитого білого вина, де ще досі липко і солодко,
де ми були щасливі, ще наче учора.
Знову це ліжко!
Варто його позбутися, віддати бомжам, що живуть біля сараїв.
Їм то пофіг на твоє волосся!
Знову ранок, штори, що не відкривалися уже
тижнями (чи місяцями), кімната, яка забула уже
вигляд двору з балкону, яка навчилася від мене
матюкатися, яка плаче, наче монашка, прикута до хреста.
Кімната, яка бачила секс на кухні, секс на підвіконнику,
секс у душовій (де ми, наче космонавти, кохалися
в невагомості), секс на ліжку, якого уже давно
пора позбутися. Якому належать наші ночі,
наше минуле, твій сміх, твій стогін, твоя легка
дитячість, наша історія, твоє волосся, твій запах.
