ллється прохолода над рікою
Ллється прохолода над рікою,
Немов стихійна врівноважена вуаль.
Я на мосту стою, жаль, не з тобою,
Та за обох дивлюся у Волинську даль.
А ти десь там, де море й кілометри,
Під Кримським небом, теж плекаєш жаль.
І сонце на воді малює дивовижні спектри,
Ти за обох, будь ласка, подивися в даль.
