Любов, I
Той час, що я провів з тобою, був
щось зроду терапії чи рехабу,
та кожний обмін комбінаціями букв
привів до того б, що я знов збрехав би.
Як близько б не було твоє плече,
я голову схиляв на барну стійку;
мені казали, що невпинно час тече,
але ніколи не казали, що настільки.
І хоч минуле ще на відстані руки,
а дні самотності завжди злочинно сірі,
все марно, позаяк дались взнаки
роки, що я тікав від рефлексії.
Ті вади, котрі вабили колись,
тепер вже не здаються чарівними,
і хоч тоді любити вічно поклялись,
якісь херові із нас вийшли херувими.
Тепер ні почуттів, ні нарікань,
лише просочені формальностями будні,
відсутність перспективи для дзвінка
і стримані надії на майбутнє.
Тепер дорослість йде понад усе,
за ці роки всі хиби з себе витряс, -
ментальний фастинг, й тільки на десерт
ще час від часу може бути пристрасть.
Не палиш, щоб не стати сірником,
не пʼєш через бракований дозатор.
Все добре. Тільки часом в горлі ком
стає і наче хоче щось сказати.
Та це минає, спокій настає,
багато хто говорить: це місцеве,
і я любитиму життя таким, як є,
таким, як воно видалось без тебе.
жовтень 2023
