Повноликістю місяця
на мене дивилася,
мовчанням гуртожитка
усміхаючись.
Скільки спало ще з нами,
скільки ніжилось?
Чутно було зірок
роздягаючись.
Із нами на ліжку -
ще четверо,
наче сендвічі,
помістилися.
Матрасні пружини
співали у темряві:
ми взаємно
між ніг заблудилися.
