Ми не знаємо, як в тих серцях
Ми не знаємо, як в тих серцях
І засуджуємо з порогу
Не шукаємо власний шлях
Але іншим покажем дорогу
Ми не знаємо, як в тих очах
Чи жива ще надія вранці
А чи мучиться по ночах
Всі ми тисяч думок бранці
Ми не знаємо, що в тих домівках,
Де яскраво блимають вогники
І вважаємо їх щасливими
Там, у місці фатальної помилки
Ми не знаємо, хто тут поруч
І до кого спраглі обіймами
Чи коханець, чи ворог, чи коуч
Як з’явились - зникають без відома.
