Мій край
де незбагненний край моя далечина
ховає день за обрієм строкатим
блукає синьоока дивина
і в'ється стежечка в незнаний світ кудлатий
там ходять помаранчеві слони
там стигнуть фініки на соняхах і вишнях
і білим полуднем у луках заплавних
зайчатка плигають серед снігів торішніх
і котиться до обрію луна
де в бубон ріжуть ховрашки у норах
і піднімає брови давнина
й здивована сорока б'є на сполох
І гупає від щастя запальне
юнацьке серце що шукає вроду
й летить до обрію в майбутнє осяйне
де Галя ранком знову носить воду
170721
